Сценарій до 65 річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років В1 65 років відділяє нас від буремних воєнних років. Для історії це небагато, а для людини – це майже все життя.

В1 Все починалося з грому небесного, Такого жорстокого, такого нечесного. Із ненависного, злісного грому, Який на світанку вигнав із дому. В2. І шипить у ставку гаряче залізо, І полум’я дике шугає над лісом... І мама мовчазно-бліді, мов стіна... І тато поволеньки кажуть: "Війна!”
В2 Та люди самі творять історію. А тих, хто поліг у горнилі боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, лихо, голод і холод, хто вижив у тій смертельній війні, всім мертвим і живим присвячується…

В2 Вже небо пахне голубим
Міняє кору сині сосни,
Казково світяться бруньки,
І з них виплескують листки.

В1 Весна настала, сонце сяє,
Своє проміння посилає
Трава у полі шовковиста,
Виблискує, немов намисто.
Уже до рідної землі
Летять у небі журавлі.

В2 Над землею рідною увись
Гори міцні підвелись.
Усе немовби сон…
А пам’ятаєте у 41 колись…

В1 На нас напали серед ночі,
І почали палить, вбивать,
Топтали наші ниви,
Вогнем і кров’ю поливать
Наш рідний край щасливий.

В2 41 – найтяжчий. Гіркі шляхи відступу, згарища на місці сіл, чорні руїни там де зовсім нещодавно вирувало щасливе життя.

В1 41 – рік небаченої людської мужності. Неповторна повість людської стійкості. До останнього патрона , до останнього подиху.

Солдат День 9 травня 1945 року знає весь світ. Ми йшли до тебе, перемого, довгих чотири роки. І коли прийшли – то здивувались. Тихо! Як тихо стало на землі! Лише співають солов’ї, до світла тягнеться крізь руїни трава! Швидше додому! Прощавайте ті, хто не дожив до Перемоги. Ми пам’ятатимемо Вас! Гімн.
В1 Ми зібрались сьогодні на свято,
Де і радість і сум у серцях,
Не злічити життів всіх солдатів,
Що забрала проклята війна.

В2 Немає в нас сім’ї на Україні
Якої б не торкнулася війна
Де б не вбивала, крала чи палила
Фашиста-нелюда загарбницька рука.
Музика Мати з дитиною Сын: Чего эти черные люди хотят? Зачем они, мама, так злобно глядят? Мать: За Сивкой пришли они в час ночной, Не плачь, сыночек. Ты ведь со мной. Сын: Зачем же мы тоже идем? Я боюсь. Ой, мама! Мне страшно. Я очень боюсь. Мать: За Сивкой должны мы идти, потому Что Сивке скучно без нас, одному. Сын: Нам надо в село. Зачем же мы вдруг Свернули с дороги в соседский луг? Мать: Накосит отец травы для коня, Чтоб Сивке быть сытым к рассвету дня. Сын: Он вовсе не косит. Он подле межи Копает яму. Зачем, скажи? Мать: Посадит он дивное дерево тут, И алые розы на нем расцветут. Сын: Стоять оно будет в полном цвету, Наверно, когда я уже подрасту? Мать: Конечно, сынок. А теперь не гляди. Зажмурься. Вздремни у меня на груди. Сын: Ты тоже заснешь? Мать: Мы оба заснем Средь роз, горящих алым огнем. Сын: Не спится мне, мама. Но что это? ОЙ! Что делают черные люди с тобой? Зачем наставляют ружья на нас? Мать: Не надо смотреть, сыночек, сейчас. Минутку одну потерпеть – не беда. Никто уж не будет нам страшен тогда. Музика "Выстрел грянул” Ведущий 1. И черные люди уже не видны При смутном сиянии кровавой луны. Сынок не боится теперь никого. Все мирно на тихом лугу и мертво.
В1 вже стільки літ минуло,
Як постріли скінчились,
А в пам’яті й сьогодні
Страшні й сумні картини.

В2 До слова запрошується свідок тих страшних подій, ветеран ВВВ Мамон В.П.
В1 Не щезне з пам’яті людської великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.
В2 Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона й свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над подіями. Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав життя заради щастя інших! (Музика. З’являється мати) Ведучий 1: Старенька мати йде до свого сина... Гранітні плити плачуть під ногами, Стукоче серце в грудях, ниє спина. Мати: Синочку, рідний, йди в обійми мами. Я пригорну до тебе свої руки, Зцілую рідні – рідні оченята... Як важко було в часи розлуки Без тебе жити і без твого тата... В1. Тече сльоза і падає на плити. Із стелі очі дивляться хлоп’ячі. Їм тільки жити, жити і творити Вони ж навік залишаться дитячі. Стоїть старенька плаче, ні ридає... Перед очима в неї похоронка, І біль, що в котрий день вже не згасає, І у землі пекуча та воронка. Мати: Синочку, рідний, чуєш, як курличуть У синім небі сумно журавлі? Вони ж тебе до себе, сину, кличуть, А ти лежиш в холодній цій землі. Ведучий 2: Я чую, мамо, чую, як співають Мені над Україною пісні, Ти не журись, я крила розпростаю І прилечу до тебе уві сні. Вкраїнським рушником зітру сльозину І поцілую в сивеє чоло... Мати: О синку рідний, мій єдиний сину, Як хороше б тоді мені було б! Ведучий 1: Стоїть старенька мати на могилі, І навіть квіти плачуть мовчазні... Від сина погляд відвести не в силі, А син довічно житиме у сні.
В2 Не дочекалася з війни свого сина матір, не дочекалася сестра свого брата, не дочекалася дівчина свого коханого…

В1 Бо вони віддали своє життя за свободу Батьківщини, за мужність
В2 За відвагу і любов
В1 За мирне небо, за пролиту кров
В2 За щастя матері, за сміх дзвінкий дитини.
Пісня «П’є журавка воду»

Виходить мати
О, скільки літ оплакувала я
Своїх синочків, рідних, дорогих
Не вірила, що більше не побачу
Надіялась зустріти їх живих.

Щодня виглядала в віконце,
Лягала й вставала в журбі,
Сини не вертались до мене,
Внучата лиш снились мені.

В1 І почула голос сина над житами,
То зітхала мати, то вогонь палав.
«Я прийшов до тебе, я вернувся , мамо
Я своєю смертю смерті потоптав.
На моїй могилі нині квітів море,
Ти в думках до мене линеш з далини.
І твоє невтішне материнське горе,
То прокляття вічне паліям війни »

Мати
Та хто ж віддасть свій рідний край
Убивцям на поталу?
На бій проти фашистських зграй,
Мої синочки встали.

В2 Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст і 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами

В1 1418 днів і ночей йшли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття , але все витримали і перемогли.

В2 Перемогли тому, що вели війну Вітчизняну, справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на життя, на щастя.
З словами вітань до дня Перемоги до вас звертається учениця 9 класу Залюбовська Ольга В1 В цю годину грізну
Всю по краплі кров,
За свою вітчизну
Я віддать готов

Щоб сади шуміли,
Що сіяли дні,
Щоб пісні дзвеніли,
В рідній стороні.
Пісня ________________________________________________________
В2 Схиляємо в скорботі голови перед пам’яттю загиблих за нашу незалежність і мирне сьогодення, хто ціною власного життя наближав історичний день перемоги.
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше там розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.
Метроном. Хвилина мовчання Виступ учнів Максимівського НВК 1.Посміхається ранок травневий,
Трепет спогадів, потиск долонь...
У сльозинках непрохано-щедрих
Знов виблискує вічний вогонь.
Але поряд надійне плече
І дитячі допитливі очі,
І душа, в якій серце тріпоче,
Що Ваш спогад в майбутнє несе. 2.Біля братських могил
Не рідшає стрій
Кличе Вічний вогонь.
Плин років не порушить...
Хоча знову поменшало
Срібних сивин,
В серці пам'ять живе,
Зігріваючи душі. 3.Ви знов сьогодні поряд з нами,
Та невблаганний плин років...
Гроза відлунює громами
В старих листах поміж рядків...
Умитий ранок зустрічає
Шістдесят п’ятий мирний рік,
А друзі десь за небокраєм...
Лиш вічне полум'я палає,
Щоб душі зболені зігріть. 4.Знову ранок травневий
Білим квітом кружляє,
Ніжний килим зелений
Розстеляє до ніг.
Вітер шепче вітання
І приносить зітхання:
"Знов поменшало стежок
Від воєнних доріг".
Хоч рідіють колони -
Кличуть друзі далекі,
Та порожнім не буде
Ваше місце в строю. 5.Ми знову прийдемо до вічного вогню,
Рокам ніколи пам'яті не стерти
Про тих,хто пережив страшну війну,
І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.
Ми знову прийдемо до вічного вогню...
Із нами прийдуть і онуки й діти,
Щоб ветеранам до землі вклонитись,
Щоб вшанувати їхню сивину.
Нехай Господь дарує їм літа,
Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.
Нехай щороку зелень молода
Встеляє килимом стежки у завтра. 6.Роки минають. Небагато, На жаль, лишилося солдатів, Що вибороли Перемогу У другій Світовій війні. То ж поки маємо ще змогу - Розважим думи їх сумні. 7.Запевнимо, що пам'ятати Їх подвиг будемо довічно, І мир у світі зберігати На честь загиблих героїчно! І біля Вічного вогню Ми покладем червоні квіти І зробим так, щоб наші діти Завжди вклонялися йому. 8.Погляньте в очі ветеранів - Ті сльози відблиски війни, А, може, й нашої вини - Бо що ж то, люди, за пошана До тих, хто наше майбуття Ціною власного життя В боях пекельних боронив? 9-те Травня… Привітання… Хто б їх буденне існування Від негараздів захистив? Щодня хоч трохи теплоти Надаймо їм - і я, я ти! 9.Ми, що родилися в мирі
Не чули останніх залпів,
Любимо ніжно й щиро
Роси весняних ранків.

10.Йде по світу весна без війни.
Без наляканих ночей і очей
Тільки хвиля сивини
Вулицями міста нашого пливе.

11.Йде по світі весна без війни,
Як чекали святкову весну!
Ветеранам сняться сни
Про далеку ту війну

12.Шумлять вітри в знаменах синьо-жовтих
Сміється щиро небо голубе
В святкових, пишних, радісних обновах
Ще більш люблю, село, тебе.

13.Мій рідний край – батьків тривожна юність,
Буремний плин сучасних наших днів,
Вінком для тебе, кучеряві руна
Весняних парків і садів

В1 Благословенна будь земля Полтавська,
Овіяна легендами століть,
Понад тобою зірка Перемоги,
На п’єдесталі як пам'ять стоїть.

В2 Вишита колоссям і калиною
Вигойдана співом солов’я,
Звешся величаво – Максимівкою,
Земле зачарована моя.

В1 Нині свято нашого народу,
Свято Перемоги роду,
Ще пройти доріг нам слід багато,
Свято майбуття – нації свято Встеляйте квітами дороги, Дзвінкі заспівуйте пісні. Сьогодні – свято Перемоги, Найкраще свято на землі! Вед.1: В серцях ветеранів – осколки війни. Лиш пам’ять – від ран отих ліки. Не їхня лиш пам’ять, а й ваша, сини, І ваша, онуки, - навіки. Ведучий 2. Дорогі гості! Ми, ваші нащадки, звертаємося до вас зі словами вдячності за вашу мужність і героїзм. Це ви зі своїми побратимами наближали свято перемоги, віддаючи своє здоров’я і життя за мирне сьогодення. Вед 1. За мужність! Вед 2. За відвагу! Вед 1. За любов! Вед 2. За вірність слову! Вед 1. І за Батьківщину! Вед 2. За мирне небо! Вед 1. За пролиту кров! Вед 2. За щастя матері! Вед 1. За сміх дзвінкий дитини! Разом: Довічний вам уклін і вічна слава! Вед.2. Шановний ветеране! Прийміть ці квіти як знак пошани за наше мирне небо! Вручення квітів Музика