1. Михайлик Яків Данилович

2. Глушко Михайло Пилипович

Надзвичайну хоробрість і витримку продемонстрував льотчик у Сталінградській битві та боях за м.Орел.

Наприклад, лише 13 січня 1943 року під Сталінградом вступив у бій з переважаючими силами противника, особисто збив два літаки.

2 червня два радянські винищувачі атакували шість літаків противника. Майже підгодини тривав жорстокий бій. Втративши дві машини, знищених Я.Д.Михайликом, противник залишив поле бою.

Гвардії старший лейтенант показав себе не тільки відважним повітряним бійцем, а й відмінним льотчиком-розвідником. Не раз добував він командуванню цінні дані про дислокацію військ ворога під Сталінградом і Орлом. На рахунку Я.Д.Михайлика 87 розвідувальних вильотів.

За зразкове виконанання бойових завдань командування на фронті проти німецько-фашистських загарбників і виявлені  при цьому мужність і відвагу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року Якову Даниловичу Михайлику присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після Великої Вітчизняної війни продовжував службу в Збройних силах СРСР.

Нині, Яків Данилович Михайлик, живе у м.Москві.  

Глушко Михайло Пилипович 

(1920-1943)

Глушко Михайло Пилипович народився у 1920 році в с. Максимівка Кременчуцького району. Батьки працювали у колгоспі. У сім’ї було троє дітей – двоє синів і донька. Михайло був жвавим, допитливим підлітком. Допомагав батькам, під час літніх канікул плів кошики, робив посуд. Після закінчення семи  класів Максимівської школи залишився працювати у колгоспі. У 1941 році Градизьким військоматом мобілізований в армію. В 1942 році закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на Воронезькому фронті. В 1943 році нагороджений медаллю "За бойові заслуги”.

Бійці 574-го стрілецького полку 121-ї Рильської стрілецької дивізії вели запеклі бої в районі пункту Сміливе Роменського району Сумської області.

8 вересня 1943 року фашисти чисельністю до двох рот контратакували позиції стрілецького взводу, яким командував молодший лейтенант Михайло Глушко. Коли німці підійшли зовсім близько, Глушко повів своїх бійців на ворога, нав’язав йому багнетний бій і сміливими ударами відбив контратаку противника. Фашисти відкотилися назад, залишивши на полі бою 78 убитими і пораненими.

Коли противник вдруге пішов у контратаку, командир взводу Глушко ліг за станковий кулемет і ураганним вогнем косив наступаючого противника. Атака була відбита, і німці знову втратили 34 чоловіки.

Під час наступної контратаки Михайло Глушко був важко поранений, але, незважаючи на це, продовжував вести вогонь з кулемета. У найважчий момент бою Глушко ще раз підняв свій взвод в атаку із словами "За Батьківщину!”, "Вперед!” Це були останні слова. Двома ворожими кулями Михайло Глушко був убитий.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року командиру стрілецького взводу 574-го стрілецького полку 121-ї Рильської стрілецької дивізії молодшому лейтенанту Глушку М.П. за мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни І ступеню, медалями. Похований Михайло Пилипович Глушко у селі Сніжки Буринського району, Сумської області.

У Максимівці свято вшановують пам’ять відважного земляка. Його іменем названо одну з вулиць, на території Меморіалу встановлено скульптурне погруддя героя.